Гора Хом'як і водоспад Женецький Гук
Apr. 8th, 2020 09:45 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukrainesonГора Хом'як - вершина в південно-східній частині Ґорґан. Висота 1542м.
Женецький Гук - водоспад в Карпатах. Висота 15м.
Під час тогорічних мандрів було у планах піднятися на одну з гір у Карпатах. Прочитавши відгуки, було вирішено піднятися саме на гору Хом'як. Серед переваг цієї вершини було вказано, що на неї доволі легко підніматися, красиві краєвиди. І логістика добирання до початку маршруту доволі зручна.
Також недалеко від однієї з трас на гору був водоспад Женецький Гук, який ми теж вирішили відвідати.
Вийшли з Татарова у напрямку вже згаданого у попередньому пості АТБ. Трошки затарилися на дорожку і почимчикували у напрямку водоспаду. Йдемо. Повз нас проїжджає автівка, призупиняється і пасажири питають в нас, чи правильно вони їдуть до водоспаду. Ми відповіли, що нібито так, принаймні, навігатор так каже. Вони дякують і від'їжджають. Я між нами ще такий пожартував, що могли би і запропонувати підвезти. І тут бац, вони призупиняються і питають, може, вас підвезти. Ми не могли відмовитися, позаяк 7 км - це 7 км)) Як виявилося, це дуже приємна пара з Чернівців, з якими ми цікаво провели час дорогою до водоспаду.
1. Отже, йдемо до водоспаду. Частину дороги все ж доводиться долати пішки. Але натомість це чудова нагода прогулятися лісом із прекрасними краєвидами
2.
3. Також варто зауважити, що людей, що йдуть до водоспаду, дуже багато
4. І всі хочуть сфоткатися на фоні нього
5. Існує давня легенда, що якщо ти не запостиш в інсту фото водоспаду, то...нічого страшного не станеться.
6. Кароч, як ви зрозуміли, зробити нормальне фото без людей неможливо. Довелося шукати якісь дивні ракурси.
Тепер перейдемо до сходження на гору Хом'як. Блін, я досі тащуся від цієї назви.
7. Повертаючись назад від водоспаду до траси, десь посередині є вказівник із маршрутом на гору. Ми звертаємо згідно із стрілкою і виходимо на ось цю галявину. І на цій галявині ми не зрозуміли, куди йти далі і інтуїтивно пішли в неправильному напрямку
8. Йшли якимись такими дорогами. Місцями непролазними. І довгий час не зустрічали людей
9. Нарешті за якийсь час ми зустріли туристів. Яким я був дуже радий, і які пояснили нам, що ми йдемо до іншої гори - Синяк. Непогано. Але заспокоїли нас і пояснили, що ніц страшного і можна там десь далі звернути до Хом'яка. Але також, щоб ми були готові до того, що трек не схожий на трек, проте ми маємо все одно продовжувати йти))
Ми лізли під гілками, стрибали через струмки, топтали багнюку, і нарешті ми вирулили з того. І ще згадали, що у нас є оффлайн-навігатор))
10. Винагородою нам стали ось такі краєвиди
11.
12.
13. Полонина
14.
15.
16. Знову невеличкий ліс
17. Трошечки відпочили, і починається підйом
18.
19.
20.
21. Ось з цієї полонини ми прийшли
22. Краса!
23.
24. Підкорення вершини. Фото з прапором))
25. Потім його у нас просили для своїх фоточок. Так ми познайомилися із одеситами, з якими потім спускалися з гори. Гори так чи інакше змушують людей згуртовуватися))
26. Спускаємося вже іншим маршрутом, в бік Буковеля
27.
28. В порівнянні із маршрутом на гору - цей просто легка прогулянка
29.
30.
31. Дорога назад є довга і легка, а є швидка і складніша. Ми комбінували.
32. Туди ж ми вибрали довгу і складну))
33.
34.
35.
36.
37. Воду, до речі, ми повсякчас набирали в подібних струмках
38.
Далі ми вийшли до траси поблизу Паляниці і сіли в автобус до Татарова.
Підсумую, я в захваті. Не дивлячись на труднощі, підкорення вершин того варте. І в планах вже є підкорення наступної вершини. Ось тільки не можу визначитись якої саме...
Женецький Гук - водоспад в Карпатах. Висота 15м.
Під час тогорічних мандрів було у планах піднятися на одну з гір у Карпатах. Прочитавши відгуки, було вирішено піднятися саме на гору Хом'як. Серед переваг цієї вершини було вказано, що на неї доволі легко підніматися, красиві краєвиди. І логістика добирання до початку маршруту доволі зручна.
Також недалеко від однієї з трас на гору був водоспад Женецький Гук, який ми теж вирішили відвідати.
Вийшли з Татарова у напрямку вже згаданого у попередньому пості АТБ. Трошки затарилися на дорожку і почимчикували у напрямку водоспаду. Йдемо. Повз нас проїжджає автівка, призупиняється і пасажири питають в нас, чи правильно вони їдуть до водоспаду. Ми відповіли, що нібито так, принаймні, навігатор так каже. Вони дякують і від'їжджають. Я між нами ще такий пожартував, що могли би і запропонувати підвезти. І тут бац, вони призупиняються і питають, може, вас підвезти. Ми не могли відмовитися, позаяк 7 км - це 7 км)) Як виявилося, це дуже приємна пара з Чернівців, з якими ми цікаво провели час дорогою до водоспаду.
1. Отже, йдемо до водоспаду. Частину дороги все ж доводиться долати пішки. Але натомість це чудова нагода прогулятися лісом із прекрасними краєвидами
2.
3. Також варто зауважити, що людей, що йдуть до водоспаду, дуже багато
4. І всі хочуть сфоткатися на фоні нього
5. Існує давня легенда, що якщо ти не запостиш в інсту фото водоспаду, то...нічого страшного не станеться.
6. Кароч, як ви зрозуміли, зробити нормальне фото без людей неможливо. Довелося шукати якісь дивні ракурси.
Тепер перейдемо до сходження на гору Хом'як. Блін, я досі тащуся від цієї назви.
7. Повертаючись назад від водоспаду до траси, десь посередині є вказівник із маршрутом на гору. Ми звертаємо згідно із стрілкою і виходимо на ось цю галявину. І на цій галявині ми не зрозуміли, куди йти далі і інтуїтивно пішли в неправильному напрямку
8. Йшли якимись такими дорогами. Місцями непролазними. І довгий час не зустрічали людей
9. Нарешті за якийсь час ми зустріли туристів. Яким я був дуже радий, і які пояснили нам, що ми йдемо до іншої гори - Синяк. Непогано. Але заспокоїли нас і пояснили, що ніц страшного і можна там десь далі звернути до Хом'яка. Але також, щоб ми були готові до того, що трек не схожий на трек, проте ми маємо все одно продовжувати йти))
Ми лізли під гілками, стрибали через струмки, топтали багнюку, і нарешті ми вирулили з того. І ще згадали, що у нас є оффлайн-навігатор))
10. Винагородою нам стали ось такі краєвиди
11.
12.
13. Полонина
14.
15.
16. Знову невеличкий ліс
17. Трошечки відпочили, і починається підйом
18.
19.
20.
21. Ось з цієї полонини ми прийшли
22. Краса!
23.
24. Підкорення вершини. Фото з прапором))
25. Потім його у нас просили для своїх фоточок. Так ми познайомилися із одеситами, з якими потім спускалися з гори. Гори так чи інакше змушують людей згуртовуватися))
26. Спускаємося вже іншим маршрутом, в бік Буковеля
27.
28. В порівнянні із маршрутом на гору - цей просто легка прогулянка
29.
30.
31. Дорога назад є довга і легка, а є швидка і складніша. Ми комбінували.
32. Туди ж ми вибрали довгу і складну))
33.
34.
35.
36.
37. Воду, до речі, ми повсякчас набирали в подібних струмках
38.
Далі ми вийшли до траси поблизу Паляниці і сіли в автобус до Татарова.
Підсумую, я в захваті. Не дивлячись на труднощі, підкорення вершин того варте. І в планах вже є підкорення наступної вершини. Ось тільки не можу визначитись якої саме...
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2020-04-09 08:18 pm (UTC)І напевно багато з тих одеситів фотографувалися з прапором (бо тренд), але всі, як один українською не говорили (бо то на фото не додаси).
(no subject)
Date: 2020-04-09 08:39 pm (UTC)А одесити, до речі, саме українською і говорили. Причому один з одеситів взагалі росіянин, що народився в рф. Може, в житті вони між собою і російською говорять, але з нами - українською.
У нас взагалі компанія цікава була - вищезгадані одесити, харків'яни і хлопець з Краматорська. І всі поміж собою спілкувалися українською. Ваті добряче би припекло))