Село Карпати
Mar. 20th, 2020 02:06 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukrainesonКарпати - село обіч Мукачева в Закарпатській області.
Почну писати про тогорічні червнево-липневі мандри Закарпаттям, Карпатами і словацьким Кошице.
Отже, перша зупинка наших мандрів.
Село Карпати. Санаторій "Карпати". Палац Шенборнів. Якось так прийнято називати цю місцину в Закарпатті.
1. Хтось прибуває сюди заради лікувальних цілей, а когось приваблює розкішний палац графів Шенборнів
2. Як не важко здогадатися, ми були в другій групі.
3. Ну що сказати, доволі симпатично
4. Цікавинкою палацу є астрономічний підтекст будівлі. В палаці 365 вікон, 52 кімнати, 12 дверей, 4 башти.
5. Всередину можна вільно зайти, хоч зараз це і санаторій.
6.
7. Місцями тут збереглися старі деталі інтер'єру
8.
9. Також палац доволі гарно виглядає з дальніх дистанцій
10.
11. Окрім палацу і санаторіїв навколо, село може похизуватися пряничним вокзалом
12. Так що, по дорозі до Мукачева чи Ужгорода, є можливість зробити собі зупинку для ознайомлення із цією красою.
Звідси ми вирушили до Ужгорода. Але не минулося без невеличких пригод. Перед відвідинами палацового комплексу ми глянули розклад потягів до Ужгорода. За хвилин 20 до прибуття ми прийшли на вокзал. І тут сюрприз - касира нема. Лише табличка, що буде за 5 хвилин. Ну, ок. Купимо через інтернет. Але ж то теж не так просто. Треба його мати. Щоб його мати, треба було залізти на надземний перехід, бо там він хоч якось ловить. Таки купляємо. Але квитки чогось приходять без QR-кода як зазвичай. Без нього ж не впустять. Треба друкувати. Касира так і нема. Потяг прибув. Підходимо до провідника, пояснюємо ситуацію. Він морозиться брати. Каже, йдіть до начальника потяга. Легко сказати, коли стоянка 2 хвилини, а до начальника треба бігти вагонів 15. Але нічого, встигли добігти. Пояснили ситуацію. Начальник виявився більш адекватним за свого підлеглого. Нас впустили. Їдемо щасливі і обурені водночас))
Почну писати про тогорічні червнево-липневі мандри Закарпаттям, Карпатами і словацьким Кошице.
Отже, перша зупинка наших мандрів.
Село Карпати. Санаторій "Карпати". Палац Шенборнів. Якось так прийнято називати цю місцину в Закарпатті.
1. Хтось прибуває сюди заради лікувальних цілей, а когось приваблює розкішний палац графів Шенборнів
2. Як не важко здогадатися, ми були в другій групі.
3. Ну що сказати, доволі симпатично
4. Цікавинкою палацу є астрономічний підтекст будівлі. В палаці 365 вікон, 52 кімнати, 12 дверей, 4 башти.
5. Всередину можна вільно зайти, хоч зараз це і санаторій.
6.
7. Місцями тут збереглися старі деталі інтер'єру
8.
9. Також палац доволі гарно виглядає з дальніх дистанцій
10.
11. Окрім палацу і санаторіїв навколо, село може похизуватися пряничним вокзалом
12. Так що, по дорозі до Мукачева чи Ужгорода, є можливість зробити собі зупинку для ознайомлення із цією красою.
Звідси ми вирушили до Ужгорода. Але не минулося без невеличких пригод. Перед відвідинами палацового комплексу ми глянули розклад потягів до Ужгорода. За хвилин 20 до прибуття ми прийшли на вокзал. І тут сюрприз - касира нема. Лише табличка, що буде за 5 хвилин. Ну, ок. Купимо через інтернет. Але ж то теж не так просто. Треба його мати. Щоб його мати, треба було залізти на надземний перехід, бо там він хоч якось ловить. Таки купляємо. Але квитки чогось приходять без QR-кода як зазвичай. Без нього ж не впустять. Треба друкувати. Касира так і нема. Потяг прибув. Підходимо до провідника, пояснюємо ситуацію. Він морозиться брати. Каже, йдіть до начальника потяга. Легко сказати, коли стоянка 2 хвилини, а до начальника треба бігти вагонів 15. Але нічого, встигли добігти. Пояснили ситуацію. Начальник виявився більш адекватним за свого підлеглого. Нас впустили. Їдемо щасливі і обурені водночас))
