Зелена Гура
Jun. 15th, 2018 01:01 pmЗелена Гура (Zielona Góra) - місто на заході Польщі. Один з двох адміністративних центрів Любуського воєводства. Населення 117 тисяч осіб і місто є найбільшим в воєводстві.

Приїхав я сюди автостопом, і ще за кілька годин до цього навіть не підозрював, що доля мене сюди закине. В цьому і є головний кайф стопа, а не якась там халява, як декотрі гадають:) Є суттєвий мінус, щоправда, часом можна не знати, що дивитися в тому місці, куди вас закинуло. Але добре, що ми живемо в ХХІ столітті, і всю інфу можна швидесенько переглянути в інтернеті за допомогою телефона.
Мені пощастило, і автівка висадила мене в самісінькому центрі міста. Центр невеличкий, тому за годину, максимум дві, його можна обійти вздовж і впоперек. Ок, глянемо, що я побачив.
1. Типова європейська площа із ратушею посередині.

2. Доглянута і охайна

3. По колу кам'яниці, в яких банки, крамниці, кав'ярні...

4. Словом, нічого такого, щоб вирізняло Зелену Гуру від інших польських міст

5.

6.

7. А ось це вирізняє. Ну як вирізняє, вирізняє з точки зору українця. В самому центрі консульство України:)

8. Єдиним цікавим для мене, окрім консульства звичайно, стали ось такі бахушики - фігурки, присвячені богу вина Бахусу (або Діонісу)

9. Їх по місту більше тридцяти. Не знаю, хто в кого запозичив ідею, але подібні фігурки присутні і у Вроцлаві. Там вони, щоправда, називаються краснолюдками (гномами) і не пов'язані із богом вина.

10. А ось головний і найбільший Бохус/Діоніс.

11. Також в місті на очі траплялося багато храмів

12. Причому різних конфесій. Навіть православний бачив, коли заїжджав в місто. В типовому російському стилі.

13. Воно і не дивно. Історія міста типова для західних польських міст, трохи попереходило з рук в руки під час свого існування

14.

15. Але Зелена Гура, то не тільки Ринкова площа, бахушики і храми. Тут ще щось є

16. Хоч і не дуже цікаве.

17.

18. Мабуть, найсолідніші будинки.

19.

20. Кінотеатр, мабуть, часів ПРЛу ще

21. Пожежна частина на виїзді з міста. Це стало останнім фото міста, і я поїхав далі, підкорювати Потсдам і Берлін

22. Кілька пересадок і я їх таки підкорив:)

23. Не міг не поділитися таким фото десь на польсько-німецькому прикордонні. Це водій вантажівки мене пригостив:)
Roshen всюди


Приїхав я сюди автостопом, і ще за кілька годин до цього навіть не підозрював, що доля мене сюди закине. В цьому і є головний кайф стопа, а не якась там халява, як декотрі гадають:) Є суттєвий мінус, щоправда, часом можна не знати, що дивитися в тому місці, куди вас закинуло. Але добре, що ми живемо в ХХІ столітті, і всю інфу можна швидесенько переглянути в інтернеті за допомогою телефона.
Мені пощастило, і автівка висадила мене в самісінькому центрі міста. Центр невеличкий, тому за годину, максимум дві, його можна обійти вздовж і впоперек. Ок, глянемо, що я побачив.
1. Типова європейська площа із ратушею посередині.

2. Доглянута і охайна

3. По колу кам'яниці, в яких банки, крамниці, кав'ярні...

4. Словом, нічого такого, щоб вирізняло Зелену Гуру від інших польських міст

5.

6.

7. А ось це вирізняє. Ну як вирізняє, вирізняє з точки зору українця. В самому центрі консульство України:)

8. Єдиним цікавим для мене, окрім консульства звичайно, стали ось такі бахушики - фігурки, присвячені богу вина Бахусу (або Діонісу)

9. Їх по місту більше тридцяти. Не знаю, хто в кого запозичив ідею, але подібні фігурки присутні і у Вроцлаві. Там вони, щоправда, називаються краснолюдками (гномами) і не пов'язані із богом вина.

10. А ось головний і найбільший Бохус/Діоніс.

11. Також в місті на очі траплялося багато храмів

12. Причому різних конфесій. Навіть православний бачив, коли заїжджав в місто. В типовому російському стилі.

13. Воно і не дивно. Історія міста типова для західних польських міст, трохи попереходило з рук в руки під час свого існування

14.

15. Але Зелена Гура, то не тільки Ринкова площа, бахушики і храми. Тут ще щось є

16. Хоч і не дуже цікаве.

17.

18. Мабуть, найсолідніші будинки.

19.

20. Кінотеатр, мабуть, часів ПРЛу ще

21. Пожежна частина на виїзді з міста. Це стало останнім фото міста, і я поїхав далі, підкорювати Потсдам і Берлін

22. Кілька пересадок і я їх таки підкорив:)

23. Не міг не поділитися таким фото десь на польсько-німецькому прикордонні. Це водій вантажівки мене пригостив:)
Roshen всюди

(no subject)
Date: 2018-06-15 07:22 pm (UTC)(no subject)
Date: 2018-06-15 08:45 pm (UTC)