Червень-2016

[ukraineson]

Катнув трохи автостопом Ненькою


Рішення вирушити автостопом було трохи спонтанне. Спочатку мав їхати у тур із блогерами східною і південною Україною. Але з'явився варіант із роботою, який потім, щоправда, відпав. Тож я залишився у розбитого корита - і у тур не поїхав, і роботи нема. Але я не планував горювати, і вирішив кудись та поїхати.

Їхати вирішив стопом. Дістався київської траси. Хвилин 40 простояв, і їду до Полтави. За кілометрів 10 до міста у мого транспортного засобу закінчився газ, і водій вирішив чекати колег з роботи, щоб ті його довезли на тросі до Полтави. На початку здалося, що то для мене халепа. Але ця неприємність переросла в успіх. Мене за 10 хвилин підібрав Віктор з Ґданська, який довіз до Києва. Тож мені не треба було втрачати час, щоб дістатися на окраїну Полтави. І ще, у нас з водієм була спільна тема - Польща. Тож години до Києва пролетіли непомітно

Там я зустрівся зі старими харківськими друзями і френдом з жж r83. Із останнім ми мали їхати спільно, але через розбіжності у маршруті вирішили не робити того разом:) Тож поїхав я вперше в житті сам. Що з того вийшло зараз покажу

1. Погуляв по Києву. Цього разу Київ запам'ятався мені великою кількістю крутих муралів


2. Зранку, добряче виспавшись у друзів, біля дванадцятої почав стопити до Коростишева. 5 хвилин, і я в автівці. І ще десь за годину я вже блукаю містом, шукаючи місцевий гранітний кар'єр


3. Саме ж місто доволі непогане, хоч і без особливих цікавинок. Окрім хіба того, що нагадує цвинтар через велику кількість пам'ятників і відповідної реклами на кожному кроці


4. Далі знову стопом вирушаю до Житомира. Знову хвилин 5, і я їду. Гуляю ввечері Житомиром. Потім вписуюся по каучу. Давно я цього не робив.


5. Зранку ще трохи гуляю містом. Наступна ціль - Острог. Автостоп шикарний, знову 5 хвилин. Їду до Рівного. Там ще трохи до Здолбунова. І ще трохи до Острога. І я нарешті у місті, де знаходиться найстаріший навчальний заклад України. До речі, від Острога у мене залишилися найбільші враження


6. Далі пішки йду до Межиріцького монастиря


7. ПІсля нього йду до траси. Зустрічаю типові волинські хрести із різнокольоровими стрічками


8. Також на Волині побачив дуже багато маків


9. Дорогою в селі побачив психоделічний благоустрій:)


10. А от зі стопом стало важко. Машин не було взагалі. Ще й дощ пішов. Тому я вирішив не ризикувати і стрибнув в автобус до Шумська. Трохи пройшовся містом


11. Ще до вечора встигнув дістатися Почаєва. Оселитися в готелі при Лаврі. Лавра нагадала собою трохи бізнес-центр)) Тут і типу хостел і трапезна а-ля Пузата Хата:)
Все ніби ок, але сусід мені трапився дуже релігійний. Коли селився, нікого в номері на чотирьох не було. Думаю, круто, за 45грн один в номері. Пішов поїсти в місто. Повертаюся - в номері чоловік років 50-ти. Він питає мене, чи я молився вже. Кажу, ні. Він мені, тоді давай помолимося. Я у відповідь, я не з таких...І тут понеслося. Години три я слухав:) А потім, коли він вже заснув, він ще й хропів так, що аж стіни тряслися.
Так що, якщо тут осядете, то будьте обережні:)


12. На наступний день я подивився Лавру, погуляв трохи самим містом. І пішов стопити до Підкаменя. Стоп у мене перетворився у пішу подорож. Кілометрів 25 я пройшов. Йшов селами, полями, лісами. Навіть стрибав через струмки


13. Потрапив під дощ серед поля. Словом, Підкамінь мені дістався складно.
Але був і плюс, навколо були чудові краєвиди.


14.


15. Яка різниця, які у вас кеди, якщо ви гуляєте в них по Парижу Тетильківцям (с) :))


16. Нарешті я дістався Підкаменя. Може, я і втомився, але камінь особливо не вразив


17. І звідти я вже вирушив у Тернопіль. Погуляв кілька годин по місту, дізнався, що на наступні дні мають бути зливи. Плюс самому не так вже і весело та цікаво. Тож вирушив потягом додому

Comments

[ukraineson.livejournal.com]

ні, то Київ-Житомир
хоча з Полтави до Києва теж гарна траса