Білгород-Дністровський

[ukraineson]

Білгород-Дністровський - найстаріше місто в Україні. Розташовується в Одеській області і має населення 50 тисяч осіб.


Вирішили ми на день поїхати в найстаріше місто, і подивитись, що воно з себе представляє. Ну, і на головну принаду міста - фортецю, глянути.
Саме місто взагалі не вразило. Звичайне провінційне місто з обмаллю цікавинок. Хоча коли дивився інформацію про місто, то ніби і було чимало історичних місць. Але на справі вони або розкидані по місту, або не трапилися на очі. А розшукувати їх через спеку ще й з рюкзаком на спині бажання не було.
Та і сама фортеця особливо не вразила, вона гарна лише під декількома ракурсами
І ще з мінусів, жодних вказівників про "достопріми" тут нема

1. Вийшовши з вокзалу, одразу спитали, як дістатись фортеці. Нам сказали, що всі дороги ведуть до неї, як ми не підемо, вийдемо до неї)) В принципі так і сталося. Побачили ми її спершу саме так, як на фото. Нічого особливого.


2. Підходимо ближче, бачимо, Аккерманську (саме так її прийнято називати) фортецю захищає величезний рів


3. Вирішили спочатку погуляти навколо фортеці, а потім йти до середини.


4. Також коло фортеці є залишки стародавнього античного грецького поліса Тіри, на місці якого, власне, і виріс Білгород-Дністровський.


5. Далі пішли по колу обходити твердиню. Як на мене, цей вид на фортецю найкращий. Але дивитись на неї з цього боку важко - навколо просто безліч сарани, довго витримати її не виходило.


6. Також навколо не дуже приємний запах від лиману. Та і сміття чимало.


7.


8. А це крута каменюка. Люди  на неї вилазили і робили фоточки))
Також на фото присутній Дністровський лиман


9. Ми теж не втрималися:)


10. Йдемо далі. Іноді, щоб рухатися далі, доводилося заходити у воду, бо отаки фортечні елементи доходили аж до води


11. В таких комплексах ми побачили наметово містечко. Як вони там мешкають, не знаю? Спекотно, брудно, сморідно.


12. Йдемо далі.


13. Думали обійти по колу і вийти до входу. Але, на жаль, наприкінці нас чекав глухий кут. Довелося повертатися назад.


14. По фортеці лазило купа людей


15. А потім ми дізналися, що окрім як лазити по стінах там нема більшого чого робити. В середині просто поле із купкою дерев.


16. Саме це ми і побачили.


17. Фото зроблені через отвори у стінах і паркан. Спитали у відвідувачів крізь паркан, скільки коштує вхід. Нам сказали, що 40грн і додали, що там нема чого робити. Тож ми вирішили, що викидати гроші, щоб тупо зайти в середину і фізично там побути не варто.
За що стільки, я не знаю. В Хотині і Кам'янці вхід 20грн, але там на порядок цікавіше, і проводяться реставраційні роботи. Чому тут такі тарифи не зрозуміло.


18.


19. Далі пішли у місто. Виглядає в цілому, воно якось так, як на фото


20. Стародавніх будинків тут ми не побачили. Більш-менш старі є, але вони не цікаві і пошарпані.


21. Як завжди, в країні із великим безробіттям є новий і доглянутий центр зайнятості


22. Прикольний радянський взірець архітектури.


23. Мабуть, найсимпатичніший будинок, який довелося тут побачити.


24. Але не негативом єдиним) Тут ми пили просто неймовірно смачний квас (не Бесарабський, якийсь інший, назви не пам'ятаю). Тут дуже смачні і недорогі овочі та фрукти. Ми затарилися тут смачнючими виноградом і персиками. Також попоїли крутих місцевих жовтих помідорів))


25. Далі ж ми встигали на електричку на 14 із копійками, тож трохи прискорившись вирушили на вокзал через парк, до речі, нещодавно, судячи з усього, відремонтований.


Далі на нас чекала дорога до Затоки. Менше години, і ми вже плескаємося у морі))

Comments

[ukraineson.livejournal.com]

ну, добре, вмовив, наступного разу піду до середини))
і наступного разу не треба їхати в спеку)