![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukrainesonРумунія. Ніч. Накрапає дощик. Дорога додому. Пасажири автобуса сплять (чи роблять вигляд, що сплять). Окрім водіїв не сплять (чи роблять вигляд, що не сплять) тільки два хлопаки. Вони вирішили вийти раніше кордону, і діставатися свого міста самостійно. Час від часу, особливо коли дощ посилюється, вони сумніваються у доцільності свого плану. Але автобус проїжджає поворот на Ясси, і вони прохають водія зупинитись. Водій зупиняється, плескає по плечу одного із них і жартує щодо можливості стати вечерею вовків. Чувакам від цього стало трохи не по собі. Але вони виходять. Виходять вони в полі в пляжних шортах, сланцях і футболках.
Дощ, на щастя, припиняється, але тепліше від цього не стає. Тож вони в темряві почали діставати із своїх рюкзаків теплі речі. Стали вздовж дороги і простягнули витягнуті руки із великим пальцем догори. Несподівано, але стоплять вони всього хвилин із 5, може, 10. Гальмує фура, один з хлопів залазить до середини (так, туди ще треба лізти) і питає про можливість скласти компанію водієві до Ясс. Водій із якимось типовим румунським ім’ям на кшталт Міхай радо погоджується взятии попутників. Водій говорить по телефону, хлопці почергово то сплять, то споглядають на освітлену фарами дорогу, то слухають румунську мову водія. Поговорити із водієм мандрівники не можуть, бо Міхай (чи як його звати) англійською ні бум-бум. Проходить півгодини-година і починає сходити сонце. Стає цікавіше.
Вже близько до Ясс, вони дізнаються від водія пункти перетину кордону, дякують йому, роблять фото із ним і йдуть дивитись на стародавню столицю Молдови.
1. Вони бачать місто, що три століття було столицею середньовічної держави - Молдови
2. Місто, яке захоплював Іван Підкова, проголошуючи себе господарем країни.
3. Місто, яке захоплював Северин Наливайко
4. Місто, яке брав Богдан Хмельницький і в якому брав шлюб його син
5. Місто, де провів свої останні роки Пилип Орлик
6. Словом, місто, що культурно та історично пов'язане із їхньою історичною батьківщиною
7. Також вони не змогли не помітити охайності цього міста
8. Мандрівники бачать чудові будівлі і пам'ятники
9. Чудові храми
10. Що зроблені зі смаком і неабияк оформлені
11. Ясси стали для них відкриттям
12. Коли не очікуєш чогось цікавого, а це постає перед тобою - це неймовірно приємне відчуття. Та і взагалі, вони не планували відвідувати це місто, тому це відчуття було приємнішим вдвічі.
13. Вони блукали небагато де, але цього виявилося достатньо, щоб вподобати місто
14. Цікава штука історія - не зрозумієш, де і ким ти будеш за якийсь час. Так і з містами, столиця Ясси стає звичайним містом. Проте дух столиці важко втратити, незважаючи ні на що.
15. Це як людина - якщо вона народилася шляхетною, то жодні життєві умови цього від неї не заберуть
16. Також українцям було приємно прогулятися ранком із відсутністю люду
17. Це той момент, коли ніщо не може завадити відчути місто
18. Проте в планах у наших героїв було до кінця доби встигнути до Одеси
19. Тому вони ще півгодинки-годину поблукали
20. І потрошки стали йти відшуковувати собі маршрут для автостопу
21. Попутно всмоктуючи у себе ще і ще вражень
22. Особливе захоплення у них викликали храми. Перший - дуже незвичної архітектури
23. І другий - такий собі акуратний взірець храмової архітектури.
24. Також дорогою з міста вони не могли не звернути уваги на паркан з колючого дроту Що це таке подумали вони, але відповіді не знайшли.
25. Переходячи міст, вони помітили маштабну реконструкцію місцевої річки. Так, ЄС - це дуже погано
26. Коло кожного будинку купа автівок. Так, ЄС - це дуже погано
Поблукавши містом ще із годину, вони вирушають до пунктів перетину кордону. Румунських леїв у них нема, банки ще не працюють, люди їх не розуміють через мовний бар’єр. Із горем навпіл вони дізнаються в який бік їм їхати. Вони наївно думають, що пункт перетину недалеко на відстані кілької кілометрів. Вони під’їжджають на трамваї зайцями в обраному напрямку, якимось дивом, вони їдуть саме туди, куди треба. Стають вздовж дороги, що хоч якось нагадує трасу і, простоявши хвилин із 20-30, сідають до автівки румуна, що, дякувати богу, знає і російську, і англійську. Тож в дорозі їм цікаво і весело. Вони говорять про музику, геополітичну ситуацію, жінок, алкоголь, національну кухню тощо.
Автівка під’їжджає до кордону, з неї виходять хлопці. Автівка поїхала далі вздовж кордону.
Хлопці, задоволені вдалим вояжем, йдуть до митниці. Вони йдуть і чують палку промову румунського прикордонника, не знаючи румунської, вони розуміють, що перетинати кордон можна тільки на транспортному засобі. Це відкриття загоняє їх у глухий кут. А кут був глухим через те, що тут на кордоні в пункті перетину Альбіца не видно жодного руху автівок. Вони стоять і думають, що ж нам, курва, робити. Але їм знову щастить. До них підходить чоловік років 35 на ймення Іван, розпитує що до чого. І пропонує їм допомогти. Іван їм розповідає, що він вже 10 років мешкає у Франції, і 5 років не був у Молдові, хоче відвідати батьків. Приїхав він сюди на власній автівці із дружиною та донькою. Автівку, щоправда, не пустили через те, що вона куплена у кредит. Івану не залишалося нічого іншого, як знайти якогось таксиста і за гроші перевезти родину. На той час, коли мандрівники прийшли до кордону, родина вже поїхала. Тож таксист мав повернутись ще і забрати Івана. Із хлопцями.
Кордон Румунії і Молдови всі пройшли без проблем, хоча таксист трохи наводив паніку через корупційність митниці і можливий непропуск через неї, навіть якщо документи в порядку.
Таксист виявився доволі балакучим. І неймовірним русофобом. Він звинувачував росіян у тому, що ті навчили молдаван пити із великих стаканів, у тому, що молдавани навчились матюкатись ітеде.
В кінці, коли українці вже виходили із автівки, він їм сказав, що хай живе Степан Бандера і його жінка Параска.
Іван же дав їм 50 леїв на їжу і побажав вдало дістатись додому. Тож хлопаки отримали духовні настанови і фінансове підкріплення.
За трохи більше, ніж одну добу вони встигли побувати в чотирьох країнах, перетнути купу кордонів і поспілкуватися із купою людей і отримати купу вражень.
Дощ, на щастя, припиняється, але тепліше від цього не стає. Тож вони в темряві почали діставати із своїх рюкзаків теплі речі. Стали вздовж дороги і простягнули витягнуті руки із великим пальцем догори. Несподівано, але стоплять вони всього хвилин із 5, може, 10. Гальмує фура, один з хлопів залазить до середини (так, туди ще треба лізти) і питає про можливість скласти компанію водієві до Ясс. Водій із якимось типовим румунським ім’ям на кшталт Міхай радо погоджується взятии попутників. Водій говорить по телефону, хлопці почергово то сплять, то споглядають на освітлену фарами дорогу, то слухають румунську мову водія. Поговорити із водієм мандрівники не можуть, бо Міхай (чи як його звати) англійською ні бум-бум. Проходить півгодини-година і починає сходити сонце. Стає цікавіше.
Вже близько до Ясс, вони дізнаються від водія пункти перетину кордону, дякують йому, роблять фото із ним і йдуть дивитись на стародавню столицю Молдови.
1. Вони бачать місто, що три століття було столицею середньовічної держави - Молдови
2. Місто, яке захоплював Іван Підкова, проголошуючи себе господарем країни.
3. Місто, яке захоплював Северин Наливайко
4. Місто, яке брав Богдан Хмельницький і в якому брав шлюб його син
5. Місто, де провів свої останні роки Пилип Орлик
6. Словом, місто, що культурно та історично пов'язане із їхньою історичною батьківщиною
7. Також вони не змогли не помітити охайності цього міста
8. Мандрівники бачать чудові будівлі і пам'ятники
9. Чудові храми
10. Що зроблені зі смаком і неабияк оформлені
11. Ясси стали для них відкриттям
12. Коли не очікуєш чогось цікавого, а це постає перед тобою - це неймовірно приємне відчуття. Та і взагалі, вони не планували відвідувати це місто, тому це відчуття було приємнішим вдвічі.
13. Вони блукали небагато де, але цього виявилося достатньо, щоб вподобати місто
14. Цікава штука історія - не зрозумієш, де і ким ти будеш за якийсь час. Так і з містами, столиця Ясси стає звичайним містом. Проте дух столиці важко втратити, незважаючи ні на що.
15. Це як людина - якщо вона народилася шляхетною, то жодні життєві умови цього від неї не заберуть
16. Також українцям було приємно прогулятися ранком із відсутністю люду
17. Це той момент, коли ніщо не може завадити відчути місто
18. Проте в планах у наших героїв було до кінця доби встигнути до Одеси
19. Тому вони ще півгодинки-годину поблукали
20. І потрошки стали йти відшуковувати собі маршрут для автостопу
21. Попутно всмоктуючи у себе ще і ще вражень
22. Особливе захоплення у них викликали храми. Перший - дуже незвичної архітектури
23. І другий - такий собі акуратний взірець храмової архітектури.
24. Також дорогою з міста вони не могли не звернути уваги на паркан з колючого дроту Що це таке подумали вони, але відповіді не знайшли.
25. Переходячи міст, вони помітили маштабну реконструкцію місцевої річки. Так, ЄС - це дуже погано
26. Коло кожного будинку купа автівок. Так, ЄС - це дуже погано
Поблукавши містом ще із годину, вони вирушають до пунктів перетину кордону. Румунських леїв у них нема, банки ще не працюють, люди їх не розуміють через мовний бар’єр. Із горем навпіл вони дізнаються в який бік їм їхати. Вони наївно думають, що пункт перетину недалеко на відстані кілької кілометрів. Вони під’їжджають на трамваї зайцями в обраному напрямку, якимось дивом, вони їдуть саме туди, куди треба. Стають вздовж дороги, що хоч якось нагадує трасу і, простоявши хвилин із 20-30, сідають до автівки румуна, що, дякувати богу, знає і російську, і англійську. Тож в дорозі їм цікаво і весело. Вони говорять про музику, геополітичну ситуацію, жінок, алкоголь, національну кухню тощо.
Автівка під’їжджає до кордону, з неї виходять хлопці. Автівка поїхала далі вздовж кордону.
Хлопці, задоволені вдалим вояжем, йдуть до митниці. Вони йдуть і чують палку промову румунського прикордонника, не знаючи румунської, вони розуміють, що перетинати кордон можна тільки на транспортному засобі. Це відкриття загоняє їх у глухий кут. А кут був глухим через те, що тут на кордоні в пункті перетину Альбіца не видно жодного руху автівок. Вони стоять і думають, що ж нам, курва, робити. Але їм знову щастить. До них підходить чоловік років 35 на ймення Іван, розпитує що до чого. І пропонує їм допомогти. Іван їм розповідає, що він вже 10 років мешкає у Франції, і 5 років не був у Молдові, хоче відвідати батьків. Приїхав він сюди на власній автівці із дружиною та донькою. Автівку, щоправда, не пустили через те, що вона куплена у кредит. Івану не залишалося нічого іншого, як знайти якогось таксиста і за гроші перевезти родину. На той час, коли мандрівники прийшли до кордону, родина вже поїхала. Тож таксист мав повернутись ще і забрати Івана. Із хлопцями.
Кордон Румунії і Молдови всі пройшли без проблем, хоча таксист трохи наводив паніку через корупційність митниці і можливий непропуск через неї, навіть якщо документи в порядку.
Таксист виявився доволі балакучим. І неймовірним русофобом. Він звинувачував росіян у тому, що ті навчили молдаван пити із великих стаканів, у тому, що молдавани навчились матюкатись ітеде.
В кінці, коли українці вже виходили із автівки, він їм сказав, що хай живе Степан Бандера і його жінка Параска.
Іван же дав їм 50 леїв на їжу і побажав вдало дістатись додому. Тож хлопаки отримали духовні настанови і фінансове підкріплення.
За трохи більше, ніж одну добу вони встигли побувати в чотирьох країнах, перетнути купу кордонів і поспілкуватися із купою людей і отримати купу вражень.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2013-10-02 05:51 pm (UTC)туди поїде прогресивна частина українства і наше інтелігентне шокання та гекання піде луною по всій Європі:)