![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukrainesonПисарівка - село Золочівського району на Харківщині. Знаходиться майже на кордоні із Росією.
Дізнались про неї ми лише у Сковородинівці від групи туристів, які планували туди похід. Ми вирішили приєднатися до них, але трохи забарилися, гуляючи Сковородинівкою, і прогавили старт.
Довелося йти самим навмання. І пішли зовсім у інший бік. На щастя, спитавши у людей в автівці про знаходження Писарівки, ми були підібрані добрими людьми. І замість чимчикувати 21км, проїхали на авто. Майже другий автостоп:)
1. Так ось, дістались ми туди заради етнографічного музею "Українська Слобода"
2. Раніше і не знав, що у нас такий існує. Але слово "існує" якраз і точно характеризує його стан. Всього лише 4 експонати під відкритим небом серед села.
3. Серед яких є селянська хата, корчма, комора і вітряк. Ніде нічого не підписано. Належність експонату до чогось можна дізнатись тільки здогадавшись.
4. Це хата. Зараз тут музей. Був закритий.
5. А перед цим в ньому була корчма, про що вказує ось це
6. Поруч скоріш за все комора
7. І корчма. На всіх об'єктах приклеєні папірці формату А4 із написом "Не смітити" і "Пам'ятка архітектури 19 століття. Охороняється законом"
8. Вітряк.
9. В середину можна зайти
10. Поруч із музеєм розташована звичайнісінька цегляна церква - Свято-Покровський Храм УПЦ МП. Побудований в 2001 році
11. А до 1995 року на цьому місці стояв дерев'яний храм, який вже згадувався у 1812 році.
12. І все, більше в селі ми нічого цікавого не знайшли. Ось трохи типових селянських хат Слобожанщини 20 століття
13. Як завжди із червоної цегли і сірого шиферу
14. Але, принаймні, акуратні. Нема відчуття занедбаності.
15. Хоча зустрічаються і двоповерхові будинки на декілька родин
16. А далі пішли пішки в сусіднє село Малижине, споглядаючи такі краєвиди
Дізнались про неї ми лише у Сковородинівці від групи туристів, які планували туди похід. Ми вирішили приєднатися до них, але трохи забарилися, гуляючи Сковородинівкою, і прогавили старт.
Довелося йти самим навмання. І пішли зовсім у інший бік. На щастя, спитавши у людей в автівці про знаходження Писарівки, ми були підібрані добрими людьми. І замість чимчикувати 21км, проїхали на авто. Майже другий автостоп:)
1. Так ось, дістались ми туди заради етнографічного музею "Українська Слобода"
2. Раніше і не знав, що у нас такий існує. Але слово "існує" якраз і точно характеризує його стан. Всього лише 4 експонати під відкритим небом серед села.
3. Серед яких є селянська хата, корчма, комора і вітряк. Ніде нічого не підписано. Належність експонату до чогось можна дізнатись тільки здогадавшись.
4. Це хата. Зараз тут музей. Був закритий.
5. А перед цим в ньому була корчма, про що вказує ось це
6. Поруч скоріш за все комора
7. І корчма. На всіх об'єктах приклеєні папірці формату А4 із написом "Не смітити" і "Пам'ятка архітектури 19 століття. Охороняється законом"
8. Вітряк.
9. В середину можна зайти
10. Поруч із музеєм розташована звичайнісінька цегляна церква - Свято-Покровський Храм УПЦ МП. Побудований в 2001 році
11. А до 1995 року на цьому місці стояв дерев'яний храм, який вже згадувався у 1812 році.
12. І все, більше в селі ми нічого цікавого не знайшли. Ось трохи типових селянських хат Слобожанщини 20 століття
13. Як завжди із червоної цегли і сірого шиферу
14. Але, принаймні, акуратні. Нема відчуття занедбаності.
15. Хоча зустрічаються і двоповерхові будинки на декілька родин
16. А далі пішли пішки в сусіднє село Малижине, споглядаючи такі краєвиди
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2012-09-26 09:54 am (UTC)(no subject)
Date: 2012-09-26 09:59 am (UTC)