![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukrainesonБауцен (або Будишин) - столиця верхніх лужичан. Територіально розташовується на сході Німеччини, в Саксонії.
Населення 40 тисяч осіб.
Був квітень, нарешті потеплішало. Ми вирішили зробити собі тур одного дня. Подивившись на мапу, ухвалили рішення відвідати Дрезден. Відстань від Познані близько 400 км. Тож я запропонував, щоб дорога не була такою напряжною, ще десь зробити зупинку. Подивився мапу, і якраз по дорозі був Бауцен. Тож було гріхом не скористатися з такої можливості - можливості побачити, як поживає стародавній слов'янський етнос у межах німецької держави.
1. Розпочну з невеличкого екскурсу в історію. Заснували місто слов'яни, так звані лужичани. Потім почергово ним володіли німці, поляки, чехи. В кінці-кінців місто опинилося під владою німців. Але слов'яни досі тут помітні.
2. Слов'янська назва міста - Будишин. Поляки, до речі, майже всі східнонімецькі міста називають на свій лад. Дрезден - Дрезно, Лейпциг - Ліпськ ітепе
3. Самі ж лужичани називають себе сербами.
4. Також не вся Верхня Лужиця розташована в Саксонії, частина її розташовується в південно-західній Польщі. Плюс є ще Нижня Лужиця із центром в Котбусі
5. Лужицькі серби - одна з чотирьох офіційно визнаних національних меншин Німеччини. Разом із фризами, данцями і циганами.
6. Але так було незавжди, і сорби (так їх називають німці) під час свого існування постійно піддавалися онімеченню, забороні своєї мови і культури.
7. Зараз же видається, що тут повна ідилія і порозуміння.
8. З архітектурної ж точки зору місто доволі цікаве. Тут є все що треба туристові - і замок, і мури, і палац, і старі кам'яниці. І найголовніше - тут майже нема туристів. Тож можна відчути місто таким, яке воно є для мешканців.
9. Ми обійшли місто вздовж і впоперек, обійшли по колу. І це все зайняло у нас лише кілька годин.
10. Бауцен доволі компактний і чимсь нагадував мені наш Кам'янець-Подільський.
11. Старе місто тут оточене річкою
12. Центр міста. Типова архітектура для центральної Європи.
13. Ратуша
14. Площа біля ратуші
15. Вулички
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23. Позаглядаємо трохи.
24. Майже казка
25.
26.
27. Цвинтар на території залишків замку. Помітив, що на надгробках часто використовуються кельтські хрести
28.
29. Притаманна німцям ідеальність навіть у глухих провулках
30. Демонстрація двомовності. Всі таблички в місті продубльовані.
31. Передмістя. Просто, проте акуратно.
32. Був Великдень. По всьому місту можна було побачити писанки на деревах. Виходить, що деякі народи прикрашають не тільки ялинку на Різдво.
33. Прибудинкова територія
34. Городи на острівцях
35. Дачі. Виявляється, і таке у них є.
36. А це вже сучасне місто. Теж виглядає непогано.
37. Прикольний дитячий майданчик
38. Ну, власне, і все. Поїли на доріжку біля річки і вирушили до Дрездена
Населення 40 тисяч осіб.
Був квітень, нарешті потеплішало. Ми вирішили зробити собі тур одного дня. Подивившись на мапу, ухвалили рішення відвідати Дрезден. Відстань від Познані близько 400 км. Тож я запропонував, щоб дорога не була такою напряжною, ще десь зробити зупинку. Подивився мапу, і якраз по дорозі був Бауцен. Тож було гріхом не скористатися з такої можливості - можливості побачити, як поживає стародавній слов'янський етнос у межах німецької держави.
1. Розпочну з невеличкого екскурсу в історію. Заснували місто слов'яни, так звані лужичани. Потім почергово ним володіли німці, поляки, чехи. В кінці-кінців місто опинилося під владою німців. Але слов'яни досі тут помітні.
2. Слов'янська назва міста - Будишин. Поляки, до речі, майже всі східнонімецькі міста називають на свій лад. Дрезден - Дрезно, Лейпциг - Ліпськ ітепе
3. Самі ж лужичани називають себе сербами.
4. Також не вся Верхня Лужиця розташована в Саксонії, частина її розташовується в південно-західній Польщі. Плюс є ще Нижня Лужиця із центром в Котбусі
5. Лужицькі серби - одна з чотирьох офіційно визнаних національних меншин Німеччини. Разом із фризами, данцями і циганами.
6. Але так було незавжди, і сорби (так їх називають німці) під час свого існування постійно піддавалися онімеченню, забороні своєї мови і культури.
7. Зараз же видається, що тут повна ідилія і порозуміння.
8. З архітектурної ж точки зору місто доволі цікаве. Тут є все що треба туристові - і замок, і мури, і палац, і старі кам'яниці. І найголовніше - тут майже нема туристів. Тож можна відчути місто таким, яке воно є для мешканців.
9. Ми обійшли місто вздовж і впоперек, обійшли по колу. І це все зайняло у нас лише кілька годин.
10. Бауцен доволі компактний і чимсь нагадував мені наш Кам'янець-Подільський.
11. Старе місто тут оточене річкою
12. Центр міста. Типова архітектура для центральної Європи.
13. Ратуша
14. Площа біля ратуші
15. Вулички
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23. Позаглядаємо трохи.
24. Майже казка
25.
26.
27. Цвинтар на території залишків замку. Помітив, що на надгробках часто використовуються кельтські хрести
28.
29. Притаманна німцям ідеальність навіть у глухих провулках
30. Демонстрація двомовності. Всі таблички в місті продубльовані.
31. Передмістя. Просто, проте акуратно.
32. Був Великдень. По всьому місту можна було побачити писанки на деревах. Виходить, що деякі народи прикрашають не тільки ялинку на Різдво.
33. Прибудинкова територія
34. Городи на острівцях
35. Дачі. Виявляється, і таке у них є.
36. А це вже сучасне місто. Теж виглядає непогано.
37. Прикольний дитячий майданчик
38. Ну, власне, і все. Поїли на доріжку біля річки і вирушили до Дрездена
